Чи знаєте ви: Цукровий діабет

Цукровий діабет 1 типу — це автоімунне захворювання, за якого імунна система помилково атакує власні клітини організму. Захворювання часто діагностують у дитячому чи підлітковому віці, однак воно може виникнути в будь-якому віці.  При діабеті 1 типу інсулінопродукуючі бета-клітини підшлункової залози руйнуються внаслідок хибних імунних реакцій в організмі. Симптоми часто з’являються лише на пізній стадії, коли інсуліну виробляється вже недостатньо. Які наслідки це має для лікування, пояснюємо в розділі «Лікування».

Точні причини виникнення діабету 1 типу ще не повністю з’ясовані. Однак відомо, що певну роль відіграють як генетичні чинники, так і вплив довкілля. На відміну від діабету 2 типу, діабет 1 типу не виникає через нездорове харчування чи брак фізичної активності.

Цукровий діабет 2 типу — найпоширеніша форма діабету, на яку у світі припадає близько 90 % усіх випадків захворювання на діабет. Кількість людей із діабетом у світі за останні десятиліття суттєво зросла й, імовірно, зростатиме й надалі. Раніше це захворювання часто називали «діабетом літнього віку». Однак сьогодні на діабет 2 типу дедалі частіше хворіють і молодші люди, а в деяких випадках навіть підлітки. Важливою причиною вважають дедалі більше поширення надмірної ваги та браку фізичної активності вже в молодому віці.

На виникнення діабету 2 типу впливають різні чинники. До найважливіших факторів ризику належать генетична схильність, брак фізичної активності та надмірна вага, особливо посилене накопичення жиру в ділянці живота та навколо внутрішніх органів (абдомінальне ожиріння). Ризик також підвищують старший вік, куріння, а також підвищений артеріальний тиск і порушення жирового обміну. Якщо абдомінальне ожиріння поєднується щонайменше з двома іншими факторами ризику, такими як підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень цукру в крові чи порушення жирового обміну, говорять про метаболічний синдром. Він підвищує ризик як діабету 2 типу, так і серцево-судинних захворювань.

Люди, чиї батьки хворіють на діабет 2 типу, мають значно підвищений ризик захворювання. Проте у спадок передається не саме захворювання, а генетична схильність. Чи розвинеться з неї насправді діабет 2 типу, залежить також від способу життя. Оскільки члени родини часто мають схожі життєві звички, до виникнення захворювання може призводити не лише генетична схильність, а й оточення.

На відміну від діабету 1 типу, при діабеті 2 типу проблема спочатку зазвичай полягає не в дефіциті інсуліну, а в так званій інсулінорезистентності. Це означає, що клітини тіла більше не реагують достатньо на гормон інсулін. З подальшим перебігом хвороби вироблення інсуліну підшлунковою залозою може додатково знижуватися, унаслідок чого виникає дефіцит інсуліну.

Діабет 2 типу зазвичай розвивається поступово, непомітно, протягом багатьох років. Часто захворюванню передує так званий переддіабет, за якого рівень цукру в крові вже підвищений, але критерії діабету ще не виконуються.

На відміну від діабету 1 типу, здорове харчування, регулярна фізична активність і запобігання надмірній вазі можуть суттєво знизити ризик діабету 2 типу.

Симптоми цукрового діабету можуть бути виражені по-різному залежно від форми діабету. Тоді як діабет 2 типу часто розвивається поступово, непомітно, протягом багатьох років і тривалий час може залишатися непоміченим, скарги при діабеті 1 типу нерідко виникають упродовж короткого часу.

До типових симптомів діабету належать посилена спрага (полідипсія), часте сечовипускання (поліурія), втома та виснаження. Також можуть виникати порушення зору, нічні судоми литок, свербіж, часті інфекції шкіри чи сечовивідних шляхів, а також уповільнене загоєння ран.

При діабеті 1 типу часто додатково спостерігається ненавмисна втрата ваги. Якщо захворювання не лікувати, може розвинутися тяжкий метаболічний розлад (діабетичний кетоацидоз), який потребує негайного медичного лікування.

Оскільки скарги часто неспецифічні, цукровий діабет не завжди вдається виявити на ранній стадії.

Якщо цукровий діабет тривалий час не лікується або рівень цукру в крові постійно підвищений, це може спричиняти ушкодження кровоносних судин і нервів. Особливо страждають серце, мозок, очі, нирки та ноги.

Ушкодження кровоносних судин і нервів

Підвищений рівень цукру в крові ушкоджує як дрібні, так і великі кровоносні судини. Через це може прискорюватися розвиток атеросклерозу (звуження судин), за якого кровоносні судини звужуються та стають твердішими. Унаслідок цього органи й тканини гірше забезпечуються киснем і поживними речовинами. Водночас можуть ушкоджуватися й нерви. Багато вторинних захворювань при діабеті виникають внаслідок взаємодії пошкоджень судин та нервів.

Серцево-судинні захворювання

Люди з діабетом мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань, таких як інфаркт міокарда, інсульт або захворювання периферичних артерій (ЗПА) — порушення кровообігу в ногах. У всьому світі серцево-судинні захворювання належать до найпоширеніших причин смерті серед людей із діабетом. Фактори ризику, такі як підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень жирів у крові чи куріння, можуть додатково підвищувати цей ризик.

Крім того, люди з діабетом 2 типу мають підвищений ризик певних онкологічних захворювань. Серцево-судинні захворювання й надалі залишаються у всьому світі одними з найпоширеніших причин смерті серед людей із діабетом. Проте в Німеччині та деяких інших країнах онкологічні захворювання за останні роки набули значно більшого значення й тепер також належать до найпоширеніших причин смерті. Цьому може сприяти, зокрема, те, що людей із діабетом сьогодні краще лікують, і вони частіше доживають до старшого віку.

Очі

Постійно підвищений рівень цукру в крові може також шкодити очам. Частим наслідком є діабетична ретинопатія — захворювання сітківки. Без лікування вона може призвести до значного погіршення зору або навіть сліпоти. Регулярні огляди в офтальмолога допомагають вчасно виявляти зміни та лікувати їх.

Нирки

З часом може також розвинутися діабетичне захворювання нирок (діабетична нефропатія). Приблизно 30–40 % людей із діабетом стикаються з ним упродовж перебігу захворювання. Оскільки нирки фільтрують кров, вони особливо чутливо реагують на постійно підвищений рівень цукру в крові. Діабетична нефропатія часто розвивається непомітно, тому її слід виявляти на ранній стадії за допомогою регулярних обстежень. У запущених випадках може знадобитися діаліз (очищення крові).

Нерви та стопи

Крім того, можуть пошкоджуватися нерви (діабетична нейропатія). Приблизно в кожної другої людини з діабетом упродовж перебігу захворювання з’являються ознаки діабетичної нейропатії. Це може проявлятися як, наприклад, поколювання, відчуття оніміння чи біль. Особливо часто страждають стопи, проте загалом можуть ушкоджуватися різні нерви в організмі.

Через поєднання діабетичної нейропатії та порушень кровообігу травми на стопах часто можуть залишатися непоміченими й гірше загоюватися. Через це зростає ризик хронічних ран та інфекцій. Цю клінічну картину називають синдромом діабетичної стопи, і у важких випадках вона може вимагати хірургічного лікування або навіть ампутації.

Інші наслідки діабету

Крім того, діабет може негативно впливати на статеву функцію. Чоловіки частіше страждають на еректильну дисфункцію, тоді як у жінок можуть виникати, зокрема, сексуальні розлади та неприємні відчуття під час статевого акту. Причиною часто є порушення кровообігу та ураження нервів.

Не в останню чергу діабет може впливати й на психічне здоров’я. Захворювання та його лікування є для багатьох людей постійним навантаженням. Тому люди з діабетом частіше, ніж населення загалом, страждають на стрес, тривожність або депресію.

Цукровий діабет діагностують на основі вимірювання вмісту цукру в крові. За встановленими граничними значеннями можна визначити, чи наявний цукровий діабет.

Між нормальним рівнем цукру в крові та діабетом існує так званий предіабет. При цьому рівень цукру в крові вже підвищений, але ще не досягає граничних значень для встановлення діагнозу «діабет». Саме на цій стадії зміна життєвих звичок може допомогти відтермінувати або навіть запобігти розвитку діабету 2 типу.

Оскільки цукровий діабет часто тривалий час не викликає жодних скарг, захворювання нерідко спочатку залишається непоміченим. Нерідко діабет виявляють лише під час планових або профілактичних обстежень. Тому профілактичні обстеження відіграють важливу роль, особливо для людей із факторами ризику, такими як надмірна вага, брак фізичної активності, підвищений артеріальний тиск або випадки діабету в родині.

У здорових людей рівень цукру в крові натще має бути нижчим за 100 мг/дл, тобто нижчим за 5,6 ммоль/л. Починаючи зі значення 126 мг/дл, тобто 7,0 ммоль/л, встановлюють діагноз «цукровий діабет». Між ними лежить сіра зона, у якій значення вже підвищені  й вказують на предіабет.

Крім рівня цукру в крові, важливу роль у діагностиці цукрового діабету відіграє також так званий показник HbA1c (довготривалий рівень цукру в крові).

Він відображає частку червоного кров’яного пігменту (гемоглобіну) у крові, до якого приєднався цукор. Оскільки цей показник змінюється повільніше, ніж рівень цукру в крові, він придатний для оцінювання середнього рівня цукру в крові за останні 8–12 тижнів. Тому показник HbA1c також називають «пам’яттю рівня цукру в крові». У людей без діабету він, як правило, нижчий за 5,7 %. Починаючи зі значення 6,5 %, говорять про цукровий діабет.

У певних випадках додатково можуть провести так званий пероральний тест на толерантність до глюкози (ПТТГ). При цьому досліджують, як змінюється рівень цукру в крові після випивання розчину з вмістом цукру. Цей тест застосовують, зокрема, для виявлення переддіабету або гестаційного діабету.

Після встановлення діагнозу «цукровий діабет» важливо регулярно проходити обстеження, щоб контролювати рівень цукру в крові та вчасно виявляти можливі супутні захворювання.

Для довготривалого контролю рівня цукру в крові регулярно визначають показник HbA1c. Він слугує важливим параметром для контролю перебігу захворювання й допомагає оцінити успішність лікування.

Зокрема, люди з діабетом 1 типу мають також самостійно регулярно контролювати рівень цукру в крові, щоб коригувати дозу інсуліну, а також вчасно розпізнавати й запобігати різким коливанням рівня цукру. Для цього сьогодні, окрім класичного вимірювання рівня цукру в крові за допомогою невеликого проколу подушечки пальця, доступні також системи безперервного моніторингу глюкози (CGM), які постійно вимірюють рівень цукру в тканинах.

Крім того, особливо важливу роль відіграють регулярні контрольні обстеження. Вони допомагають вчасно виявляти можливі супутні захворювання та своєчасно їх лікувати. До них належать, зокрема, контроль ваги, артеріального тиску та рівня жирів у крові , а також регулярні обстеження очей, нирок, нервів, стоп і серцево-судинної системи.

Лікування цукрового діабету залежить від різних факторів, зокрема від типу діабету, тяжкості захворювання  та можливих супутніх захворювань.

Незалежно від форми діабету, здоровий спосіб життя є основою будь-якого лікування. Збалансоване харчування, регулярна фізична активність, здорова маса тіла та відмова від куріння можуть сприяти покращенню рівня цукру в крові та зниженню ризику супутніх захворювань. Важливою складовою лікування є також навчальні програми для людей із діабетом. Вони надають знання про захворювання й допомагають пацієнтам краще розуміти діабет у повсякденному житті та самостійно з ним справлятися.

Крім того, до лікування належать регулярні контрольні обстеження, належний догляд за стопами та — залежно від форми діабету — медикаментозна терапія. Супутні захворювання, такі як підвищений артеріальний тиск або порушення жирового обміну, також слід послідовно лікувати, оскільки вони можуть додатково підвищувати ризик серцево-судинних захворювань.

Оскільки люди з діабетом 1 типу більше не можуть самостійно виробляти достатню кількість інсуліну, потрібного для обміну речовин, вони мусять отримувати його ззовні протягом усього життя. Це здійснюється за допомогою уколів інсуліну або інсулінової помпи. Потрібна кількість інсуліну залежить від багатьох факторів, наприклад від складу та кількості їжі, фізичної активності, стресу чи інших захворювань. Тому структурована навчальна програма для людей із діабетом, а також знання про харчування, фізичну активність та інсулінотерапію є важливими складовими лікування. Окрім підвищеного рівня цукру в крові, люди з діабетом 1 типу мають також стежити за гіпоглікемією (зниженням рівня цукру).

При діабеті 2 типу зміна способу життя є особливо важливою складовою лікування. Збалансоване харчування, регулярна фізична активність і зниження ваги за наявності надмірної ваги можуть суттєво покращити рівень цукру в крові та уповільнити прогресування захворювання. На ранніх стадіях захворювання це може, зокрема, допомогти відтермінувати або зменшити потребу в ліках.  Якщо самих лише заходів щодо способу життя недостатньо, застосовують препарати, що знижують рівень цукру в крові. При діабеті 2 типу спочатку зазвичай немає дефіциту інсуліну. Натомість клітини тіла дедалі гірше реагують на наявний інсулін (інсулінорезистентність). Тому багато препаратів спрямовані на те, щоб знижувати рівень цукру в крові або покращувати дію власного інсуліну організму.
Для цього сьогодні доступні різні групи діючих речовин. Який препарат буде застосовано, залежить, зокрема, від рівня цукру в крові, супутніх захворювань та індивідуальних цілей терапії. Часто спочатку застосовують метформін. Крім того, доступні й інші препарати, наприклад інгібітори SGLT2, агоністи рецепторів GLP-1, інгібітори ДПП-4 або похідні сульфонілсечовини. Деякі з цих препаратів, окрім зниження рівня цукру в крові, можуть також зменшувати ризик серцево-судинних захворювань або ураження нирок.
З часом навіть у людей із цукровим діабетом 2 типу може виникнути потреба в лікуванні інсуліном, якщо власного інсуліну в організмі виробляється недостатньо або інші методи терапії не дають бажаного результату.

Який препарат або яку комбінацію препаратів обрати, слід обговорювати індивідуально з лікарем.