1. Гіперхолестеринемія: що це таке?
Гіперхолестеринемія – це порушення ліпідного обміну, при якому в крові спостерігається підвищений рівень холестерину. Гіперхолестеринемія буквально означає «занадто багато холестерину в крові», де «гіпер» означає «занадто багато», а «емія» походить від грецького слова haĩma, що означає «кров».
Холестерин є важливою сировиною для нашого організму. Він потрібен, наприклад, для побудови клітинних мембран або для утворення деяких гормонів, вітамінів та жовчних кислот. В принципі, організм і кожна його окрема клітина здатні виробляти холестерин. Однак більша частина холестерину виробляється в печінці, і близько 20–30% засвоюється з їжею. Коли з їжею надходить додатковий холестерин, його вироблення в печінці зазвичай у відповідь зменшується. Однак цей механізм регуляції працює лише в певних межах і не однаково добре в усіх людей, тому рівень холестерину в крові може залишатися підвищеним упродовж тривалого часу.
Але не весь холестерин однаковий, оскільки існують різні типи. Холестерин — це жироподібна речовина, яка не розчиняється ні у воді, ні в крові. Щоб холестерин міг транспортуватися в крові, він повинен з’єднатися з розчинною у воді транспортувальною речовиною. В результаті такого процесу утворюються так звані ліпопротеїди. Залежно від того, у складі якого ліпопротеїду транспортується холестерин, його поділяють на різні види. Так звані ліпопротеїди низької щільності (холестерин ЛПНЩ), які становлять більшість «переносників холестерину», транспортують холестерин із печінки до клітин інших частин організму. Ліпопротеїди високої щільності (холестерин ЛПВЩ) переносять надлишковий холестерин з інших клітин організму до печінки, де він розщеплюється. Окрім двох основних форм ліпопротеїдів — холестерину ЛПНЩ і холестерину ЛПВЩ, — існують також інші форми, як-от холестерин ЛПДНЩ (ліпопротеїди дуже низької щільності) і хіломікрони.
2. Причини та фактори ризику
Гіперхолестеринемія може мати різні причини і часто спричинена сукупністю різних факторів. Залежно від причини, можна розрізняти набуту, вроджену або генетично зумовлену форму гіперхолестеринемії.
Набута гіперхолестеринемія у більшості випадків є наслідком нездорового способу життя, але її також можуть спричиняти інші захворювання або прийом певних лікарських засобів. Харчування з високим вмістом жирів, недостатня фізична активність і надмірна вага є частими чинниками нездорового способу життя, які можуть підвищувати рівень холестерину. Однак причинами гіперхолестеринемії можуть бути й інші захворювання, наприклад, діабет, знижена функція щитоподібної залози, ревматизм, захворювання нирок або печінки.
Сімейна гіперхолестеринемія (СГ) — це спадкова форма порушення обміну холестерину. Причиною є зміни на генетичному рівні, через які порушується обмін холестерину ЛПНЩ і холестерин ЛПНЩ недостатньо виводиться з крові. Через це вже в дитячому віці виникає дуже високий рівень холестерину в крові, що значно підвищує ризик серцево-судинних захворювань. Сімейна гіперхолестеринемія не виліковується повністю. Однак ранній початок лікування дає змогу суттєво знизити ризик серцево-судинних захворювань. Окрім здорового способу життя, зазвичай необхідні й лікарські засоби, щоб достатньо знизити рівень холестерину.
3. Симптоми
Сама по собі гіперхолестеринемія не викликає жодних симптомів. Тому часто її виявляють лише на пізніших стадіях, під час планових та профілактичних оглядів або при виникненні вторинних захворювань, таких як інфаркт, інсульт чи ішемічна хвороба серця (ІХС). Детальна інформація про ішемічну хворобу серця (ІХС) зібрана на сторінці інформації про ІХС.
У деяких випадках дуже високий рівень холестерину, часто зумовлений спадковістю, може призводити до появи видимих вузлоподібних відкладень під шкірою, передусім у ділянці ахіллового сухожилля, до припухлостей сухожиль кисті або до білуватого кільця по краю рогівки ока. Однак ці симптоми не є однозначними ознаками гіперхолестеринемії, а можуть також вказувати на інші захворювання. Попри це, їх слід обов’язково обговорити з лікарем і пройти відповідне обстеження.
4. Супутні захворювання
Підвищений рівень холестерину зазвичай не спричиняє відчутних симптомів, але є важливим фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань. У довгостроковій перспективі він сприяє так званому кальцинозу судин (атеросклерозу). Особливо якщо стінки судин зсередини вже попередньо пошкоджені, наприклад, через куріння або діабет, надлишковий холестерин із крові може відкладатися на стінках судин і утворювати так звані бляшки. Через це судини звужуються. Крім того, існує ризик, що така бляшка відірветься й може закупорити кровоносну судину. Унаслідок цього можуть виникати серцево-судинні захворювання, такі як інфаркт або інсульт.
Окрім гіперхолестеринемії, існує багато інших факторів ризику серцево-судинних захворювань. Що більше факторів ризику поєднується в однієї людини, то вищим є ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Тому особисті ризики в ідеалі слід визначати індивідуально разом із лікарем. Залежно від цього потім слід розробити стратегію та лікування, щоб якомога більше знизити ризик подальших ускладнень.
До факторів ризику серцево-судинних захворювань, зокрема, належать:
- Високий артеріальний тиск
- Гіперхолестеринемія
- Цукровий діабет
- Куріння
- Зайва вага
- Нездорове харчування
- Малорухливий спосіб життя
- Збільшення віку
- Чоловіча стать
- Генетична схильність
5. Обстеження
Рівень холестерину визначають шляхом забору крові, який проводиться в лабораторії. Зазвичай визначають загальний рівень холестерину, а також різні типи холестерину (наприклад, холестерин ЛПНЩ та ЛПВЩ). Загалом рівень холестерину може вказуватися у двох різних одиницях вимірювання. По-перше, в міліграмах на децилітр (мг/дл) або, по-друге, в мілімолях на літр (ммоль/л). Під час оцінки рівня холестерину інколи також доцільно дослідити й інші жири крові, щоб ще точніше оцінити жировий обмін.
Щоб своєчасно виявляти зміни та оцінювати ефективність заходів зі зміни способу життя або лікування, рівень холестерину варто регулярно контролювати, документувати й порівнювати в динаміці.
У програмі mediteo є можливість фіксувати у вбудованому щоденнику такі показники, як загальний холестерин, холестерин ЛПВЩ або ЛПНЩ, і переглядати їх у вигляді таблиці чи наочного графіка, щоб легко відстежувати зміни з часом.
6. Норма показників
Визначити норму показників холестерину досить складно. Простими словами: чим вищий рівень холестерину, тим вищий ризик серцево-судинних захворювань. Щоб зменшити цей ризик, слід знизити рівень холестерину. Тому доцільно говорити про цільові значення, а не про стандартні. Індивідуальні межі норми потрібно визначати разом з лікарем і вони залежать від ризиків серцево-судинних захворювань кожної людини. В принципі, можна сказати, що чим вищий індивідуальний ризик, то нижчим повинен бути рівень холестерину.
7. Лікування
Лікування гіперхолестеринемії спрямоване на нормалізацію підвищеного рівня холестерину. Однак головна увага приділяється не лабораторному показникові, а зниженню ризику серцево-судинних захворювань і їхніх можливих наслідків.
Не кожна людина з підвищеним рівнем холестерину автоматично потребує медикаментозного лікування. Рішення щодо лікування залежить від індивідуального ризику розвитку ускладнень і рівня холестерину.
Основою будь-якої терапії є зміна способу життя. До цього належать відмова від куріння, зниження маси тіла за наявності надмірної ваги, фізична активність і здорове харчування. Слід намагатися максимально зменшити споживання насичених жирних кислот і натомість віддавати перевагу ненасиченим жирним кислотам. Насичені жирні кислоти вважаються «менш корисними» жирами й містяться переважно в продуктах тваринного походження, зокрема в м’ясі та ковбасних виробах. Ненасичені жити вважаються «кориснішими» жирними кислотами та містяться, наприклад, в рибі, горіхах або авокадо. Крім того, слід включити у споживання продукти, багаті на клітковину, такі як цільнозернові продукти, бобові, овочі та фрукти. Так звана середземноморська дієта з оливковою олією, рибою та великою кількістю свіжих фруктів, овочів та салатів, та з максимально низьким вмістом м’яса та тваринних жирів може, наприклад, допомогти знизити рівень холестерину.
Ці заходи не тільки позитивно впливають на рівень холестерину, але й знижують ризик серцево-судинних захворювань.
Чи потрібна додатково медикаментозна терапія, залежить від рівня холестерину, індивідуального ризику розвитку ускладнень і успіху лікування завдяки зміні способу життя. До найчастіше застосовуваних діючих речовин належать статини, наприклад, Симвастатин або Аторвастатин. Вони знижують рівень холестерину ЛПНЩ, пригнічуючи власне вироблення холестерину в печінці. Під час прийому статинів інколи можуть виникати побічні ефекти, зокрема головний біль або шлунково-кишкові розлади, такі як відчуття переповнення шлунка, біль у животі чи метеоризм. У рідкісних випадках також можуть виникати м’язові болі або навіть м’язові захворювання. Окрім статинів, існують і деякі інші лікарські засоби, які застосовуються для лікування гіперхолестеринемії. Їх можуть використовувати, якщо за допомогою статинів не вдається досягти цільових показників або якщо статини погано переносяться. До інших препаратів для лікування підвищеного рівня холестерину, зокрема, належать інгібітори всмоктування холестерину (езетиміб), інгібітори PCSK9 або бемпедоєва кислота.
Який саме препарат або яка комбінація препаратів є найкращою, слід обговорювати з лікарем індивідуально.