Чи знаєте ви: Високий артеріальний тиск (артеріальна гіпертонія)

Є різні фактори, які сприяють розвитку гіпертонії. Воно трапляється частіше в людей похилого віку та в людей із генетичною схильністю. Незалежно від цих факторів є й інші, як от зайва вага, діабет та куріння, але й малорухливий спосіб життя, споживання солі у великих кількостях, зловживання алкоголем та стрес можуть сприяти розвитку високого АТ.

Тому збалансоване харчування та достатньо рухливий спосіб життя дуже важливі. Рекомендують, наприклад, так звану середземноморську дієту, що включає оливкову олію, рибу та велику кількість свіжих фруктів, овочів і салатів та якомога менше м’яса й тваринних жирів. В ході лікування високого АТ зниження ваги завдяки спорту та здоровому харчуванню може зменшити кількість необхідних ліків або, в легких випадках, зробити медикаментозне лікування непотрібним. Здоровий спосіб життя завжди повинен бути центральним компонентом лікування гіпертонії, поряд з медикаментозним лікуванням. Помірні заняття спортом на витривалість, як от плавання, катання на велосипеді, ходьба або біг можуть також мати позитивний ефект.

При цьому важливо займатись регулярно, найкраще мінімум від трьох до семи разів на тиждень протягом щонайменше 30 хвилин. Крім. того, можна зменшити споживання солі, наприклад, менше солити страви або уважніше перевіряти склад готових страв. Сіль прихована в більшості продуктів, наприклад, у хлібі, сирі та солодощах.

Гіпертонія — це серйозне захворювання. Проте багато людей недооцінюють його, тому що високий тиск не викликає в них жодних симптомів. Та це не робить захворювання менш небезпечним. Шкода, спричинена високим АТ протягом довгого часу часто стає помітна лише тоді, коли вже сталися серйозні ускладнення, такі як серцевий напад.

Деякі пацієнти з високим АТ, навпаки, мають симптоми цього захворювання, але не приписують їх гіпертонії. Це пов’язано з тим, що більшість симптомів дуже неспецифічні. Наприклад, високий АТ може спричинити запаморочення, головний біль, порушення сну чи дратівливість, але ці симптоми можуть мати й інше походження.

Рідше трапляється й таке, що тиск раптово піднімається до позначки у 180/110 мм рт. ст. (більше інформації про показники АТ в розділах «Вимірювання тиску» та «Нормальні показники»). Лікарі називають це явище гіпертонічним кризом. Якщо ж додатково виникають симптоми, спричинені ураженням органів, наприклад серця, мозку або нирок, ідеться про гіпертензивний невідкладний стан. Такі пацієнти відчувають сильні головні болі, запаморочення, нудоту, а також задишку та відчуття стискання в грудях. У таких випадках може йтися про невідкладну ситуацію, тому слід негайно звернутися до лікаря.

Втрата еластичності та звуження кровоносних судин через відкладення холестерину, жирів та інших речовин (атеросклероз) сприяє розвитку підвищеного артеріального тиску, який, у свою чергу, ще більше посилює зношення судин. Створюється замкнене коло, яке може з часом призвести до різноманітних ускладнень в організмі.

Пошкодження судин

Звуження кровоносних судин може бути настільки значним, що окремі ділянки тіла вже не будуть забезпечені достатньою кількістю кисню. Найчастіше це трапляється на стопах та ногах — тоді йдеться про захворювання периферичних артерій. На початкових стадіях вона може не може не викликати жодних симптомів або лише легкий дискомфорт. Згодом можуть виникати болі в ногах під час ходьби, які минають після зупинки. Це називається«хворобою вітрин», або, медичною мовою, переміжною кульгавістю. Якщо хвороба прогресує, можуть з’явитися болі й у стані спокою, а також холодна, бліда шкіра стоп або ніг.

Нирки також страждають від недостатнього кровообігу. Нирки належать до органів з найбільшим кровообігом в організмі. Тому пошкодження судин, спричинене високим кров’яним тиском, особливо впливає на нирки та їхню функцію, що в довгостроковій перспективі може призвести до ниркової недостатності.

Дрібні судини в очах також можуть бути пошкоджені при підвищеному тиску.Це може призвести до погіршення зору і навіть сліпоти.

Інсульт

У пацієнтів з високим АТ є суттєво вищий ризик інсульту. У випадку інсульту частина мозку отримує недостатню кількість крові та внаслідок цього пошкоджується. Найчастіша причина цього — закупорка одної з судин, яка забезпечує мозок кров’ю. Високий АТ спричиняє як загальне звуження судин, так і утворення тромбів, які можуть повністю закупорити судину. Якщо це стається в мозку — настає інсульт. Залежно від того, яка частина мозку уражена і наскільки велика область ураження, можуть виникати різні пошкодження, або, в найгіршому випадку, смерть.

Інфаркт

Інфаркт — це недостатнє забезпечення кров’ю частин серцевого м’яза через закупорку в одній або більше судин. Якщо частина серцевого м’яза більше не отримує достатньо крові і, відповідно, кисню, вона відмирає. Залежно від того, наскільки велика пошкоджена частина, насосна робота серця може бути суттєво або повністю порушена. В найгіршому випадку, якщо велика частина серцевого м’яза не забезпечується кров’ю, внаслідок інфаркту може настати смерть.

При вимірюванні артеріального тиску йдеться про 2 показники: вищий, так званий систолічний показник, який вказують першим, і другий, нижчий показник, так званий діастолічний. Систолічний показник вказує на тиск, який кров здійснює на судини під час насосної фази роботи серця. Діастолічний показник вказує на тиск під час фази розслаблення серця. У пацієнтів з гіпертонією в більшості випадків обидва показники підвищені. Перший показник зазвичай важливіший, хоча є й такі захворювання, при яких підвищений другий показник.

Гіпертонію можна діагностувати за допомогою вимірювання артеріального тиску, однак поодиноке підвищене значення під час разового вимірювання ще не означає наявність захворювання. Зазвичай лікар проводить повторні вимірювання або добовий (24-годинний) моніторинг артеріального тиску. Якщо й під час цих вимірювань фіксуються підвищені показники, діагноз «артеріальна гіпертензія» вважається підтвердженим. Після встановлення діагнозу можуть проводитися додаткові обстеження. Зокрема перевіряють, чи не спричинив підвищений артеріальний тиск ускладнень, наприклад ураження судин, серця або нирок.

Високий АТ визначається показниками від 140/90 мм рт. ст. і вище. Ці значення стосуються вимірювань, проведених у лікарській практиці. Під час вимірювання тиску вдома, самостійно, про гіпертонію говорять уже при значеннях від 135/85 мм рт. ст.

Метою лікування підвищеного артеріального тиску є зниження тиску до систолічних значень 120–129 мм рт. ст. та діастолічних 70–79 мм рт. ст., якщо пацієнт добре переносить такі показники. Якщо ці цільові значення переносяться погано, систолічний тиск слід знижувати настільки, наскільки це можливо, оскільки лише добре контрольовані показники артеріального тиску дають змогу зменшити загальний серцево-судинний ризик і запобігти розвитку ускладнень. Попри цю загальну рекомендацію, індивідуальні цільові значення артеріального тиску завжди мають узгоджуватися з лікуючим лікарем, адже при виборі лікування необхідно враховувати й інші чинники, такі як супутні захворювання та вік пацієнта.

До успішного лікування високого АТ також належить регулярний контроль його показників. Його можна вимірювати в сімейного лікаря або в аптеці. Багато пацієнтів також можуть вимірювати АТ самостійно вдома і вносити результати в (цифровий) щоденник. Для цього слід зручно сісти у спокійному місці, спертися спиною на спинку стільця та покласти руку на опору. Перед вимірюванням потрібно відпочити приблизно п’ять хвилин, а за 30 хвилин до нього — не курити, не пити каву та не займатися спортом. Через 1–2 хвилини після першого вимірювання його слід повторити, а обидва результати занотувати. Рекомендується вимірювати артеріальний тиск вранці та ввечері протягом семи послідовних днів один раз на місяць, або протягом семи днів перед наступним візитом до лікаря. Додатково ви можете проконсультуватися зі своїм лікарем щодо того, коли і як часто слід вимірювати тиск.

Високий АТ, на жаль, зазвичай невиліковний повністю. Це хронічне захворювання, яке супроводжуватиме пацієнта до кінця життя. Хоча його цілком можна лікувати, це вимагає від хворих адаптації способу життя та регулярного та послідовного прийому ліків, оскільки лише тоді вони можуть бути ефективними та захистити від довгострокової шкоди. Найважливішою метою лікування гіпертонії є зниження ризику розвитку серйозних серцево-судинних захворювань.

Основними складовими лікування підвищеного артеріального тиску є медикаментозна терапія та зміна способу життя. Уже зміна способу життя — зокрема здорове харчування та регулярна фізична активність — може знизити артеріальний тиск і таким чином зменшити серцево-судинний ризик. Докладнішу інформацію про здоровий спосіб життя ви знайдете в розділі 3. Фактори ризику та спосіб життя.

У деяких випадках зміна способу життя можуть бути достатньою для нормалізації артеріального тиску. Проте в більшості випадків потрібна додаткова медикаментозна терапія.

Так само, як і наш організм, ліки від підвищеного артеріального тиску можуть знижувати тиск дуже різними способами. Вони впливають на різні регуляторні механізми нашого тіла, які забезпечують адаптацію артеріального тиску до поточних потреб, наприклад підвищення тиску під час фізичних навантажень.

Ліки для зниження тиску мають зазвичай небагато або легкі побічні дії. Та деяким людям досить важко приймати ліки регулярно та постійно. Це може бути пов’язано з тим, щовони думають, що з ліками в них більше симптомів, ніж без них. До того ж, в багатьох людей перед початком лікування було дуже мало симптомів або не було взагалі, незважаючи на високий АТ. На жаль, цей факт не робить захворювання менш небезпечним, а прийом ліків менш потрібним. Оскільки організм може після початку лікування лише повільно пристосовуватись до зниженого тиску, деякі люди відчувають на початку втому та запаморочення. В більшості ж випадків це ознака, що лікування діє і часто ці симптоми стають слабкими або й зникають взагалі.

Не всі ліки працюють однаково добре чи швидко на всіх людях, а також переносимість тих чи інших ліків може бути різна. лікар може спробувати збільшити дозу або додати інші ліки для підтримки ефекту. Якщо і це не допомагає або пацієнт страждає від побічних дій, які він не може переносити, прийом ліків можна припинити, а замість них призначити один або кілька інших препаратів.

Часто для зниження артеріального тиску до бажаних цільових значень одного препарату недостатньо, тому багатьом пацієнтам із гіпертонією необхідно приймати два або більше лікарських засобів. Комбінація кількох препаратів у низьких дозах зазвичай забезпечує краще зниження тиску, ніж підвищення дози одного окремого препарату. Завдяки поєднанню різних ліків вплив здійснюється на кілька регуляторних механізмів організму, які відповідають за контроль АТ. Це дозволяє підсумовувати позитивний ефект окремих препаратів, але не їхні побічні дії. Тому комбінована терапія, як правило, переноситься краще, ніж лікування одним препаратом у вищій дозі.

Важливо, щоб зміни в медикаментозному лікуванні ніколи не проводилися без узгодження з лікуючим лікарем! Навіть якщо здається, що препарат погано переноситься або не дає бажаного ефекту, необхідно обговорити це з лікарем..

Існує низка різних ліків, які знижують артеріальний тиск. Нижче описані п’ять груп, які найчастіше застосовують при лікуванні високого АТ.

Інгібітори АПФ (напр. Раміприл)

Інгібітори АПФ знижують вплив гормону, який звужує кровоносні судини. В результаті вони залишаються розширеними і АТ знижується. Поширений побічний ефект таких ліків – сухий кашель.

Інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ (напр. Кандесартан)

Інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ, як і інгібітори АПФ, пригнічують вплив гормону, який звужує кровоносні судини. Різниця між цими групами активних речовин полягає в місці, де ліки втручаються в регуляторну схему гормону. Ця група ліків практично не має побічних дій.

Діуретики (напр. Гідрохлортіазид)

Діуретики – це так звані сечогінні ліки. Вони змушують організм виводити більше рідини через нирки, що знижує об’єм крові, а, отже, й тиск в судинах. Це призводить до збільшення частоти сечовипускання. Поширеним побічним ефектом цих препаратів є зміни у балансі електролітів, зокрема може знижуватися рівень калію.

Антагоністи кальцію (напр. Амлодипін)

Антагоністи кальцію розслабляють маленькі м’язи в стінках судин і таким чином розширюють судини. Поширеними побічними ефектами можуть бути головний біль або набряк щиколотки (затримка рідини).

Бета-блокатори (напр. Метопролол)

Бета-блокатори послаблюють вплив гормонів стресу. Гормони стресу, як от адреналін, серед іншого, змушують наше серце битись частіше та сильніше. Якщо гормони стресу пригнічувати ліками, серце може битись повільніше й АТ падає. Поширені побічні дії цих ліків можуть включати відчуття втоми та слабкості.